Вхід на сайт

Пошук

Друзі сайту











Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0







Психологічна служба


Психологічний порадник

         Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини.
Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління.
       Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття.
Законом України «Про освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей ,створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей.
     Від сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості, шлях до шкільного навчання. Читати далі...


Кольоротерапія: (квіткотерапія)

   До природотерапевтичних способів впливу на емоційно-вольову і когнітивну (пізнавальну) сфери психіки дошкільників відноситься кольоротерапія.                                                                                             Вплив кольору на дітей здійснюється через зорове сприйняття  й образи уяви кольору, які створюються дітьми. Властивості  кольору вкрай важливі для розвитку творчих, мовленнєвих здібностей дітей дошкільного віку. Колір, впливаючи на фізіологічні системи, здатний як пригнічувати, так і активізувати мовленнєву та інші діяльності, поліпшувати настрій, навіювати певні думки, почуття, а також допомагає відновленню образів як перцептивної складової мовленнєвої діяльності.                                                           У дитячій психології достатньо вивчено й описано сприятливий вплив кольорів на розвиток творчих здібностей. Використовуючи дані цих досліджень, напрацювання провідних науковців з кольоротерапії та власні спостереження і висновки,  виділяємо ті кольори, що сприяють розвиткові мовленнєвої діяльності.                                                                                                                                                  Червоний колір викликає інтерес до мовленнєвої діяльності, підвищує пошукову активність під час вибору доречних і точних слів та їх форм.   Жовтий колір позитивно впливає на творчі розповіді дітей, концентрацію думки при доборі фактичного матеріалу і відтворенні його у процесі мовлення. Він також підвищує пізнавально-вербальний інтерес у дітей.                          Блакитний колір корисний при розмірковуванні, оскільки цей колір пов'язаний з інтелектом і вмінням умиротворюватися за допомогою вербальних засобів. Під впливом цього кольору дитина залишається наодинці зі своїми думками, споглядає, розмірковує. Чесність і відвертість також пов’язані з блакитним кольором. Це – колір креативності й медіативних практик.Зелений колір допомагає дитині аналізувати власне висловлювання, контролювати його зміст, концентруватися на ньому, пригадувати факти, події, образи, оволодівати рефлексивними вміннями.                                                                                                                                                                Помаранчевий колір сприяє когнітивним процесам, як і жовтий. Як склянка апельсинового соку зранку тонізує людину на увесь день, так і колір апельсина підвищує її творчо-мовленнєвий потенціал.                                                                                                                    Фіолетовий колір дає дітям натхнення, необхідне для мовленнєво-творчої діяльності, заспокоює, створює умови для природності й простоти мови, яка у висловлюваннях зрозуміла всім.Під час кольоротерапії можна використовувати не лише природні, але й будь-які кольорові дидактичні матеріали з паперу, тканини, пластмаси, а також олівці та фарби, кольорові кульки, глину, тісто тощо.

 

 


ДИТИНА - «СІРНИЧОК», «ВОСЬМИНІЖКА», «ЧЕРЕПАХА»,

«МІМОЗА», АБО ЯКИЙ ТЕМПЕРАМЕНТ У ВАШОЇ ДИТИНИ?

   І тип - сильний, врівноважений, рухливий - сангвінічний тем­перамент (сангвінік).
Дуже життєрадісна дитина, любить, щоб життя навколо неї било ключем. З нею цікаво і легко. Без будь-яких ускладнень зна­ходить спільну мову з дитиною або дорос­лим. Легко адаптується до нових умов. Сангвінік легко «включається» в будь-яку діяльність і ще легше може «виключатися» з неї, якщо вона їй неабияк надоїсть. Така дитина без зусиль засвоює вікові навички.
Така дитина — джерело оптимізму. Їй, зазвичай, судилось бути лідером.
Таку дитину називають «восьминіжкою», настільки колоритна її натура.
    II тип - сильний, врівноважений, інертний - флегматичний темперамент (флегматик).
Малюк-флегматик не терпить поспіху. Він робить все так неквап­ливо, ніби йому відпущений черепашачий вік, і, рухаючись черепашачими кроками, ніяк не може зрозуміти, куди спішити, а головне, навіщо.
Рухи флегматика повільні, в середовищі дітей відрізняється спо­коєм, який може межувати з байдужістю.
Малюк-флегматик завжди стриманий, здається нам малоемоційним, товстошкірим. Однак почуття його глибокі і постійні.
Флегматики бояться всього нового, не люблять перемін.
    ІII тип — сильний, неврівноважений, з переважанням збуджен­ня — холеричний темперамент (холерик).
Мабуть, цей темперамент — один із найяскравіших темпераментів дитини, який часто приносить батькам багато клопоту. Малюк-холерик завжди колоритний, рухливий, момен­тально реагує на будь-які виливи, загоряєть­ся, немов сірничок, була б іскра. А іскрою може бути все. Його енергія невичерпна і витівки незмірні. Він не може бути бездіяльним, по­ряд з ним завжди все «кипить».
 Йому завжди потрібні сподвижники і глядачі, самотність для нього нестерпна. Холерик не вміє чекати і приборкувати свої бажання. Йому потрібно все зразу і негайно.
    IV тип - слабкий - меланхолічний темперамент (меланхолік).
Цих дітей можна порівняти лише з оранжерейними мімозами, настільки вони чутливі. Ранимо реагують навіть на голос людини: спробуй його підвищити — і така дитина зразу в плач. Запаси сліз в них невичерпні, адже меланхоліки всього бояться. Вони сором'язливі, боязкі, нерішучі.
Меланхолікам надзвичайно складно адаптуватися до дитячого колективу. Під час адаптації у них у всьому регрес.
                                                                                                        

 


Адаптація до школи - як допомогти першокласнику

     Виховання дитини починається від її народження. Якою вона виросте, значною мірою залежить від її батьків. Батьки в родині мають виконувати функції педагога: освітню (передача життєво значущої інформації), виховну (засвоєння норм життя в людському суспільстві), розвивальну (підвищення індивідуального потенціалу).                                                                             Вступ до школи - переломний моменту житті дитини. Він пов'язаний з новим типом стосунків з оточенням (ровесниками й дорослими), новим видом основної діяльності (навчальної, а не ігрової). У житті дитини змінюється все: обов'язки, оточення, режим. Це «кризовий період» у житті дитини, і ця «криза» виявляється у тому, що свої ігрові потреби дитина має задовольняти навчальними способами. Процес адаптації до шкільного життя у дітей триває по-різному - від 2 тижнів до 2-3 місяців (залежно від рівня їх готовності до школи, психофізіологічних особливостей та стану здоров'я). Вирішальну роль тут відіграє сформований у дошкільному віці рівень готовності до школи, або «шкільної зрілості». Читати далі...

 

 

Адаптація дітей до нових умов навчання в школі...

 


Поради тим, хто хоче зростити обдаровану дитину

 

Показуйте дитині життєві перспективи.

Дайте дитині можливість для самореалізації та право вибору.

Допоможіть дитині усвідомити соціум, в кому вона живе.

Ніколи не кажіть дитині, що вона чогось не зможе зробити.

Ніколи не карайте за експерименти.

Купуйте розвиваючі ігри, книги, сучасні засоби навчання.

Привчайте до самостійного мислення.

Пробуджуйте інтерес до оточуючого світу.

Знаходьте час для спілкування   з дитиною.

Хваліть за все, що  дитина зробила сама.

Вчіть поважати людей, але вміти відстоювати свою позицію. 

 Спонукайте  до творчості.

Розвивайте у дитини пам'ять , увагу, інтелект, фантазію.

Ніколи не сваріть дитину за невдачу.

Вірте у свою дитину, в її життєвий успіх.  


Придивіться до малюнків

своїх дітей

 

Чи часто ви розглядаєте малюнки своїх дітей? Якщо ні, то придивіться. У дитячих малюнках -  те, що вони  не можуть висловити конкретними  фразами, але відчувають, і відчувають тонко. Попросіть дитину намалювати свою сім'ю, і ви побачите, як їй живеться в ній.

Родина намальована в повному складі – ознака емоційного благополуччя. Склад родини на малюнках неповний - дитина не намалювала тих, хто для неї менш емоційно привабливий, чи тих, з тим, з ким вона конфліктує.

Дитина не намалювала себе (чи зобразила тільки себе) – вона н почуває спільності з домашніми.

Персонажів на малюнку більше ніж членів сім'ї – дитина відчуває потребу в емоційно насиченому товаристві інших людей, можливо, хоч мати сестру чи брата  (цьому випадку на малюнку можуть з'явитись звірі птахи).

Одна з фігур більша за розміром і промальована   ретельніше від інших  - цей член родини для дитини найважливіший.

Повітряні кульки, паперові змії на малюнку – дитина намагається позбутися тиску.

Квіти й метелики: спокій та безтурботність, як реальні так і бажані.                                                        


Copyright MyCorp © 2017